Чуваки, ну вы обязательно должны послушать, как я отжигала на корпоративе 8 марта! Было это нечто... Я так закладки поимела, так улетал, что аж словами не описать. У меня были все самые крутые наркотики: гидрач, федя, люся LSD - я их все шпигала на полную катушку.
Началось все с того, что я помог организовать этот корпоратив. Я отвечал за атмосферу и, конечно же, за наркотики. Ведь без них вечеринка на 8 марта не задалась бы так, как задалась в итоге.
Запасы у меня уже были готовы заранее. Знаете ли вы, что кодеин - это настоящий удовлетворитель? Да, это так, и я решила купить его специально для этого события. Когда доставка пришла, я улыбнулась шире самой Чеширской кошки и побежала готовить все на свой корпоративный алтарь.
Также я захватила с собой кое-что еще. Несколько граммов гидрача и феди, чтобы подогреть атмосферу. И несколько косяков - сигарет с марихуаной, да таких, что труселями задымаешь после каждого затяжки. Сам знаете, как это бывает, когда залетаешь на уровень конопли, а потом улетаешь в свои мысли.
Это еще не все! Я была настолько готова отжечь, что взяла с собой люся LSD 25. Давно мечтала попробовать, и вот моя мечта стала явью. Просто нашептываешь "люся" и все - улетаешь на другую планету, настолько сильно, что даже слов не хватит, чтобы описать это состояние.
Настало время начать отжигать на этом корпоративе. Я пришла величественно, в своей рэперской одежде - кроссовки, штаны с завышенной талией и длинный силуэтный свитшот. Голубой, чтобы подчеркнуть, что это 8 марта, праздник милых дам.
Пока я входила, все мероприятие уже кипело. Я улыбнулась и сразу почувствовала, что атмосфера насыщена желанием веселиться и забыть обо всем на свете. Именно об этом я мечтала!
Хотя конечно, понимаете, что корпоратив без алкоголя - это как безрукий Киркоров: не знает, что делать с собой. Но факт, что я была отжигать на наркотиках, давало мне крутой фору перед остальными. Это был мой секрет, и я решила не раскрывать его.
Л
С
В конце вечера я уже была настолько высмоктана наркотиками, что еле стояла на ногах. Но я чувствовала, что оно того стоит. Я чувствовала, что мое тело и душа пронизаны свободой и неповторимостью этого момента.
И я знаю, что некоторые из вас будут меня осуждать. Но, чуваки, вы не понимаете, что наркотики - это мое искусство, это моя жизнь.
Я отжигала на этом корпоративе, и ничто не смогло остановить меня. Я была свободна, я была счастлива, и ничто не сможет забрать у меня это чувство навсегда.
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
